Вони розуміли, що відстали від колони, але вдіяти було нічого. Старенький сто тридцять перший зілок закипів напівдорозі. 

Солдат Божечок, який був за старшого, обійшов машину, перевіряючи цілісність замків на кунзі. Мотор тихо потріскував від перегріву. Спецзнак на лобовому склі, бронікі на дверях кабіни та монотонне бурмотіння водія Сергія, який потемки доливав воду у радіатор, заспокоювали його.

Наздоганяти доводилось повільно. Фари були напівзакриті, а попереду у наглій ночі зникли червоні габарити крайньої машин їх колони. 

Під‘їхали до перехрестя. 

– Женьок, у тебе ж є gps?

– Нащо тобі?

– А куди тут їхати?

– Та аби до сєпарів не попасти. 

– Глянь. 

– Зараз.

Женьок увімкнув телефон. Праворуч дорога вказувала прямо на Донецьк, значить їм ліворуч – в об‘їзд. 

– Правоооо руч! – скомандував старший машини…

Чому він тоді сказав праворуч самому Богові тепер лиш відомо. Але Сергій впевнено, хоч і повільно виконав наказ солдата. 

– Блокпост. – посміхаючись пробурмотів Сергій. 

Він любив проїжджати блокпости зі спецзнаком, який давав право не зупинятися, і від радості навіть натис сильніше на газ. 

Прямісінько перед знаком «Стоп» на блокпості перед ними вибіг постовий, наївно намагаючись зупинити, махаючи руками, нічого не підозрюючих вояків. 

Сергій і не думав гальмувати. Йому подобалось тут в армії те, що ти повинен виконувати наказ до кінця, не зважаючи ні на що. А наказ був простим – доїхати до нового місця дислокації. Ніхто не мав права завадити цьому. А всі, хто хотів це зробити, автоматично ставали для Сергія ворогами. Він би і розчавив того бідолаху, але в останню мить сонний постовий відскочив убік.

– Далб***б! – сміючись гаркнув Сергій з вікна. 

– Стій, придурок, стріляти буду!

Автоматна черга перервала дикий сміх у кабіні зіла. 

– Газу! – скомандував командир машини солдат Божечок. 

Ще одна черга. 

– Бля! Женьок! Колеса пробили! 

Зіл зупинився на узбіччі. Сергій вже готувався вискочити з кабіни і розібратися голіруч з тупим постовим. 

– Патрон в патронник! Сидимо тут. – почав щось розуміти солдат. 

Двері кабіни різко відкрилися і Сергій з старшим машини вмить опинилися на землі долілиць. 

Це був спецназ. Варіантів не залишилося. Довелося здатися своїм. 

Метрів за п‘ятсот увімкнувся прожектор сєпарського блокпоста.